В журналі Science опубліковано статтю міжнародної групи науковців "Environmental effects of the Kakhovka Dam destruction by warfare in Ukraine". Дослідження міжнародного колективу фахівців з Німеччини, США, Нідерландів, Туреччини, Аргентини та України, координувалося Інститутом прісноводної екології у Берліні. Серед авторів є також науковці з Інституту гідробіології НАН України.

Статтю присвячено пам'яті проф. Шевцової Л.В., яка довгі роки пропрацювала в ІГБ НАН У, очолюючи напрямок з дослідження річок. За кілька днів до подання статті до друку вона була смертельно поранена під час ракетного обстрілу Києва.

В Україні греблі на річках Ірпінь, Оскол, Інгулець навмисно руйнувалися з 2022 року, згодом було пошкоджено греблі кількох електростанцій на великих водосховищах Дніпра. Найдраматичнішим і наймасштабнішим був підрив та руйнація Каховської греблі окупаційними військами у червні 2023 року. Пошкодження греблі одного з найбільших водоймищ Європи призвело до катастрофічної повені в результаті якої постраждало 110 000 людей та 60 000 будівель.

Дослідники провели чисельне моделювання гідродинаміки потоку в момент максимального паводку: між заплавою та основним руслом утворилася сильна турбулентність, що призвело до вимивання водної та прибережної рослинності, повного знищення донних ценозів, масової загибелі риб та інших гідробіонтів. Паводок створив прісноводний шлейф з високою концентрацією забруднюючих речовин, який, поширюючись по шельфу Чорного моря, знизив солоність і вплинув на його екосистему. Вже 17 червня 2023 року, шлейф досяг дельти Дунаю охопивши ~7300 км2. Масштаб впливу на кілька порядків перевищив усі відомі прориви та цільові проекти зі знесення гребель.

Вплив на біорізноманіття та стан водних та прибережних екосистем вище греблі був менш стрімким, але значно більш тривалим та масштабним. Біомаса донних безхребетних на різних глибинах та різних типах донних ґрунтів Каховського водосховища в період, що передував збройному руйнуванню, варіювала від кількох грамів до десятків кг на м2 дна. Основу цієї маси складали поселення молюсків дрейсена, яка є потужним фільтратором. За добу 1 кг дрейсен профільтровує більше ніж тону води переводячи забруднення в донні відклади. Ми оцінили загальну масу загиблих молюсків від 200 000 до 500 000 тон. При цьому, результати показують, що осушені донні відкладення в сукупності містять близько 83,3 тис. тон високотоксичних важких металів (Pb, Cd, Ni), з яких менше 1% було змито під час прориву. Забруднення, що залишилися, можуть впливати на водопостачання регіону, оскільки річкова вода широко використовується для компенсації дефіциту водопостачання внаслідок відсутності водосховища з його самоочисною, акумулюючою та буферною функціями.

Існують протилежні думки про те, чи слід відновлювати Каховське водосховище. Сьогодні багато дослідників стверджують, що річкова екосистема швидко відновлює свій стан, тому греблю відновлювати не слід, але вони ігнорують загрози, пов'язані з проблемою важких металів та їх накопиченням у харчових ланцюгах. З іншого боку, затоплення водосховища може пом'якшити цю проблему та сприяти економічному відновленню в регіоні.

Як компроміс між цими двома варіантами, фахівці ІГБ НАН У запропонували зменшити площу водосховища шляхом будівництва 50-кілометрової греблі, яка відокремила б північно-східну частину Каховського водосховища (де в свій час була територія сакрального Великого Лугу) від іншої акваторії.

Реконструкція греблі та будівництво бар'єру вимагатимуть багаторічних зусиль, протягом яких необхідно буде скоротити вплив забруднюючих речовин. Автори статті припускають, що

цей вплив можна ефективно контролювати, побудувавши дві тимчасові дамби завдовжки 15 км, що відокремлюють головне русло від заплави.

Оскільки сьогодні зберігаються значні ризики нових ракетних ударів по греблях каскадів Дніпра та Дністра, будь-які плани щодо відновлення водних екосистем України, які постраждали, вимагають припинення війни. Захист гребель у військових зонах має бути пріоритетним завданням міжнародного права, враховуючи потенційну можливість людських жертв та катастрофічних наслідків для навколишнього середовища.

Повний текст статті за посиланням